Сьогодні, 27 січня, у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року.
Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня.
Як повідомляє Український інститут національної пам'яті, у цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.
Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.
«Акції зачисток» уперше проводилися айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів, ініційованих нацистами, у Львові загинули 6000 євреїв. «Остаточне вирішення» призвело до знищення євреїв Галичини у таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та ін. міст. Загалом загинуло 610 000 євреїв.
Варто нагадати, що Голокост з грецької перекладається як "всеспалення" й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона - на території колишнього Радянського Союзу.
ПРАВЕДНИКИ НАРОДІВ СВІТУ (мовою іврит – гасідей уммот га-олам) – почесне звання, що присуджується Д-вою Ізраїль тим, хто в роки Другої світової війни в окупованій нацистами Європі рятував євреїв від знищення. Термін походить з іудаїзму, спочатку використовувався для позначення неєвреїв, які дотримувалися 7-ми осн. заповідей із 613-ти, обов'язкових для євреїв. У Меморіальному комплексі Катастрофи та героїзму єврейс. народу "Яд Вашем" (Єрусалим) із часу його заснування (1953) працює Комісія із встановлення та пошанування П.н.с. За даними на 1 січня 2011, відомо 23 788 П.н.с. у 44-х країнах. Найбільше їх виявлено в Польщі (6266), Голландії (5108), Франції (3331). Звання "праведник народів світу" присвоює з 1963 громад. комісія при "Яд Вашем", до складу якої входять відомі ізраїл. юристи, історики, а також представники уцілілих під час Голокосту євреїв. Почесне звання "праведник народів світу" надається, якщо висунута єврейс. спільнотою кандидатура відповідає наступним вимогам за існування наступних умов: 1) здійснення активних вчинків задля врятування євреїв, навіть якщо ці дії виявилися безуспішними через незалежні від рятівника обставини; 2) за реальної загрози життю рятівника, пов'язаної з такими діями; 3) за безкорисливості, тобто при рятуванні євреїв без отримання або очікування винагороди; 4) якщо під час операції з рятування, а також до неї та після неї рятівник не завдав шкоди ін. євреям або неєвреям; 5) за наявності достовірних свідчень.
За добу нацизму було знищено бл. 6 млн євреїв. Понад 1,4 млн загиблих припадає на Україну. Рятування євреїв відбувалось різними методами: 1) переховуванням від нацистів та колаборантів; 2) наданням фальшивих (чи справжніх чужих) документів або видачею посвідчень зі зміненими іменами представниками Церкви; 3) організацією втечі з гетто або таборів; 4) переправленням євреїв до партизан. загонів та в безпечні місця. За попередніми даними, на теренах України представниками різних національностей було врятовано понад 17 тис. євреїв. На відміну від західноєвроп. теренів окупаційний режим у Сх. Європі та СРСР був значно жорстокішим у покаранні тих, хто був звинувачений у наданні допомоги євреям. За переховування єврея окупанти загрожували розстрілом не лише рятівникові, але подекуди й усій його родині.
